Belgrade-Montenegro

 

Belgrade-Montenegro




Звіт для товариства :)
Ну шо, нарешті в мене з"явилось трохи вільного часу на роботі, отже починаю:
Виїхали ми ввечері зі Львова і вирушили на південь :) Добрались ми до Карпат. Як я і сподівався, на перевалах, на Пікую, Боржаві, Високому Верху досі лежав сніг на вершинах.
Видовище було просто унікальнe, якшо ше враховувати захід сонця. Ми відпочили трохи в горах, впакувались і поїхали далі. В Закарпатті місцеві мешканці почали нас готувати до того, шо Мадярщина вже близько - майже всі вивіски були двомовними, купа мадярських прапорів на державних установах і тд. Мукачеве ми проїжджали вночі, але Паланок було суперово видно завдяки ілюмінації. На жаль, ми не зупинялись, просто проїхали його і весілля на фоні замку.
Щастя вам, молодята!
Кордони.
Ну це взагалі окрема тема - про мадярські кордони я вже був начуваний, але тут я вперше зіткнувся з тупістю мадяр (ну і рагульством наших прикордонників так само).
На кожному кордоні ми стояли мінімум по півтори години. Далі в ході
розповіді я ше вернусь до кордонів.
Угорщина.
На кордоні піватобуса відправилось брати штурмом туалети. Я ж пішов в їхній кантор, пам"ятаючи прохання Вояти. Мені завжди було цікаво чи в сусідніх державах так само гарно намальовано український прапор і чарівний напис UAH, як і в нас. На жаль... Скупий список, в якому були навіть новозеландські долари (чи то австралійські, вже не памятаю), але гривень не було. Ну шо ж, не я втратив, а їхній банк. Мадярський кантор - нізачот )
Туалет коштував 50 євроцентів або 2 грв або скількись там форінтів. Я витягнув 2 грв і хотів їх поміняти на цю к-ть форінтів (обовязково монетами), але тупий мадяр мене не зрозумів.
Взагалі найходовіша моя фраза в Угорщині була "нем ту дум" (не
розумію). Поїхали ми далі.
Не сказав б я шо там по дорозі був аж такий порядок, але було
досить-таки чисто, як, в принципі, і в нашому Закарпатті. З чого я посміявся - так це з кишеньок по дорозі, де
стояли лавочки і столики біля баків, з яких висипались мішки з
сміттям. Цікаво чи там можна робити пікніки )))
По дорозі ми побачили веселку, вірніше, з присущою мені скромністю зверну увагу, шо її побачив я :) Ввечері ми ше зробили зупинку в гіпермаркеті, де на 5 євро я умудрився купити токайське вино, два пива і відкласти Вояті монети. В черзі я нагло пропхався
перед мадярами, багатозначно постукавши пальцем по годиннику з
серйозною міною і благальною посмішкою. Касир шось почала мені говорити і я знову використав коронну фразу
(див. вище). З горем пополам я зібрав групу (бо всім раптом перед
від"Їздом захотілось поїсти і сходити в туалет) і ми поїхали. Мадярський кордон, в принципі, своєю тупізною вже
не здивував, а от сербський... :) Зразу було видно, шо ми в"їхали в
братню словянську державу. Документи збирали дві чорняві симпатичні дівчини, ростом десь під 1.80.
Сербські/чорногорські дівчата взагалі мене здивували. Високі, чорняві майже всі.
Рудих і білявок я практично не бачив. Досить-таки симпатичні, але
більшість з них були з таким лицем, на які ідеально б пасувала німецька каска - квадратні, великі обличчя. Зрештою, кожному своє. Ше з мадярського кордону Сілан почав активно надзвонювати менеджеру і я домовився з ним зустрітись біля готелю в 12 ночі. В Бєлґраді ми трохи підзаблудились, але якийсь шофер нас на халяву повіз до готелю.
В 1 ночі після розселення я нарешті звільнився, вдосталь понаобнімавшись і наплескавшись по плечах з Сіланом і Живосилою я нарешті впакувався до них в машину.
Поїхали ми спочатку фоткати (ну де б я пропустив нагоду знімати нічне місто з повним зарядом батарейок і штативом?). Пофоткавши і вшивши мусорів, які за виключені фари хотіли штрафанути Сілана на "tri hiljade dinare" (3.000 динарів = 60 доларів), ми поїхали
в гості. І тут сталась катастрофа... Я цілу дорогу віз керамічну
гальбу, і, холєра, мусив її стукнути під під"їздом об машину. Вона тріснула, але Сілан сказав шо її склеїть.
От ми і приїхали. Чудо інженерії - гаряча вода вночі!!! Вопшєм, сіли ми пити. Ягнятина, про яку я так мріяв, на жаль вже була холодна, але зато пиво, ракія і сливовиця не підкачали. Квасили ми цілу ніч, але настав ранок і треба було їхати вже
в готель. В готелі ше всі спали, тіки в ресторані сиділо трійко
сербських молодиків, мабуть семінаристів, які юними дужими п"яними голосами співали "господи помилуй" чи шось
типу того. Потім нас чекала екскурсія по Бєлґраду, під час якої я
поломав свої окуляри.
Враження про екскурсію не дуже. Як сказав Сілан, в Бєлґрад треба
приїжджати днів на 10, а не на одну ніч. МАЛО! (хоча можу собі уявити, скільки ми б з ним випили за 10 днів, якшо за півночі ми вихляли десь літра 2-3 пива, майже цілу пляшку ракії і
ше на додачу пробували сливовицю).
Сербія.
Зразу було ясно шо ми їдем по словянській державі - милий
моєму окові срач, облуплені хатинки біля супермаркетів, хаотичний самосад лісу, і дальнобійщики.
Цікавіше, ніж в Угорщині, їй-Богу. На півдні Сербії почались Балкани.
Гарні гори, дещо стрімкіші наших Карпат, але не такі мальовничі. Ріки повільні, течуть мляво, куди їм до нашого Опору чи Черемошу. Хоча гори - це гори, які б вони не були, але вони суперові.
Кам"яні хатинки з червоною черепицею просто ідеально вписувались в краєвид. В таких горах наші колиби б не виглядали, аналогічно, як би і не дивились їхні хатинки в Сколівському чи Верховинському районі. В фотоальбомі є фотка церкви,
можна подивитись, як виглядає їх архітектура
В Чорногорію ми в"їхали під вечір, каньйонів вже не бачили. На жаль.
Море.
Приїхали ми на базу десь біля 4 ночі, поки пройшов організаційний
момент розселення, знайомства, настала 5 година. В автобусі я домовився з такими ж прибацаними туристами як і я, не спати, а піти на море. Так і зробили. Світало, крайнеба палало, але
хмари затягнули все небо, сонця не було видно. Важко було зорієнтуватись де схід а де захід, але вже в обід сонце виглянуло і я навіть умудрився трохи загоріти :)
Після того настала благословенна пора сніданку. Годували добре, ми навіть умудрялись шось з собою брати на обід. Потім я вже нарешті за дві ночі виспався :)
Після обіду (мається на увазі час, а не трапеза, там були тільки сніданок і вечеря, але їсти було стіки, шо, в принципі, обідати і не хотілось) я пішов на пляж. Пляж не був піщаний, він дрібногальковий. Бували місця, де замість гальки були маленькі різнокольорові камінчики. Я вирішив їх назбирати в пляшку з-під сербського пива. Ета била ашибка. Як тільки я назбирав, та скотина
вирвалась мені з рук і розбилась об камінь. C`est la vie. Море
спочатку виглядало холодним, але таким воно було тільки до того часу, поки в нього не залізеш. Незважаючи на те, шо трохи штормило, я купався (ну ше би не поплавати, я на морі 18 років не був). Вода чиста, навіть дуже. Коли я заплив на таку глибину, шо я вже не міг допірнути до дна,
я все одно його бачив (це за умови шторму). Досить-таки солона вода, плавати легко, але дістати шось з дна вже важко :)
Екскурсії.
В перший ж день ми почвалали в Будву. Місто досить-таке гарне, але це було 1 травня - день солідарності трудящих і всьо такоє, відповідно, була неймовірно величезна маса туристів, в переважній своїй більшості чорногорців і сербів. Батарейки мої після чесно відпрацьованих Угорщини, Бєлґрада і Сербії почали здихати, тому променад Будвою було завершено. На наступний день по плану була екскурсія Бококоторською затокою. Автобусом ми доїхали до Тівата, де пересіли на корабель. Остання моя подорож на кораблі в ранньому дитинстві закінчилась плачевно, тому "мєня тєрзалі смутниє самнєнья", але все обійшлось. Неймовірної краси море, чиста вода, гори, які ростуть майже з води...
Вражень купа, їх просто не передати словами. Запливали ми в містечко Жаніце, в Герцег Нові, в церкву Госпа од Шкрп"єла і останнім об"єктом був Котор. Нa Ловчені (гора за Котором, з якої
в ясну днину можна бачити 80% Чорногорії і Італію) лежав ше сніг, і виглядало все просто суперово - море, самотня чайка,
стрімкі скелясті гори, прозора вода, сніг на Ловчені, Котор, який блищав як краплина води, його стіни на скелях
і захід сонця... Якшо ше додати народну музику, яка ненавязливо лунала з колонок, то в мене просто немає слів, шоб описати всю велич і красу природи.
za svaki izgubljeni ili slomljeni kljuc plati se 10 eura.
Якось непогожого чорногорського вечора за вечерею я зустрівся з сусідами які теж страждали хворобою, яка є невиліковною і шкідливою для оточуючого середовища, а саме купанням вночі. Ми домовились піти купатись. Після вечері на рецепції в ресторані
працівник ресторану, серб (якому я довго пояснював, чому українці
нелояльно ставляться до м"яко кажучи, росіян) пригостив мене вином. Вино було так собі, про шо я не полінувався сказати :) Потім я побіг переодягатись для купання. Море як завжди штормило, хоча вода була тепла. З собою ми взяли пляшку горіляки і 100грамову пляшечку хорватського Pelinkovac`a для смаку. Перший захід в море нас отверезив, другий вже був більш-менш терпимий, ну а третій раз взагалі не відчувався. Після того я вирішив переодягатись. Ну і чого б це не запхати брудні ноги з піском в шорти? Нє, я вирішив стати в морі, шоп в шорти запихати чисті ноги. Картина - бурхливе море, в ньому по кісточки стоїть Я, обмотаний рушником, плавки мало не в зубах тримаю і намагаюсь одягнути шорти. Холєра, я б в житті не подумав, шо мене, 24-річного майже здорового юнака зіб"є якась там нещасна хвиля. Ну вона мене збила, однією рукою я тримаю рушник, другою рукою ловлю плавки, матюкаюсь і обтріпуюсь з піска. Доктори, які купались з нами, сказали, шо мені треба негайно в кімнату. Я кажу до сусіда - давайте ключ, а він мені - так він ж в тебе. Холєра ясна! Я по кишенях - гроші є, ключа нема. Я зразу собі відмінусував
10 євро як штраф за ключ (див. заголовок) і поплентався на рецепцію. Там, правда, з розумінням поставились до проблеми мокрого як хлющ мене, з якого вода стікала як з ринви, єдина різниця, шо на ринві в житті стільки піску не було (правда, ну другий день підколювали, шо мовляв, казав ти Мирку, шо наше вино слабе і ніяке, а сам випив 100 грам і вже ключ загубив. А якшо випив б літру?))). Ключ мені дали прибиральниць, слава Богу, не штрафували. Рушник, шорти і плавки я прав більше години. Після того вночі я більше не купався :)
Останній день.
Як на диво, виглянуло сонце. Вся група кинулась на
пляж, і я в т.ч.
Сонце трохи так припікало, добре, шо спочатку я регулярно перевертався з живота на спину. Потім я заснув (при чому це було не вперше), і якби не моя звичка крутитись під час сну як чорт в кропильниці, я б обгорів начисто. А так умудрився більш-менш
рівномірно загоріти). Додому ми виїхали в 7 вечора, заїхали вже без пригод. От на разі, в принципі, і все, якшо ше шось згадаю, то обовязково допишу. :)
Дякую за увагу.


Создан 10 мая 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником

Visitor Map
Create your own visitor map!
Locations of visitors to this page